Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві

Учітесь,  читайте,   і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...

Сійся, родися!

От і відійшов у минуле ще один рік. Був він неоднозначний як для нашої держави, так і для кожного з нас. Україна відзначила 20-річний ювілей, так і не визначивши остаточний шлях розвитку, тонучи в каламутних хвилях політичних розборок. Так чи інакше вони позначаються і на кожному з нас, як би далеко ми не знаходилися від переподілів влади. Одне стало ще зрозумілішим: не треба кивати на чужі сили, сподіватися на позамежну допомогу – тільки наполеглива праця усіх нас допоможе підняти свій край на світову височінь. Тож згадаймо при цьому невмирущий заклик Тараса Шевченка: "Обніміться, брати мої!".

У межах нашого славного земляцтва ми робили це повсякчас, тому й не соромно згадати кожен проминулий день. Велася активна організаційна робота в районних відділеннях. В літопис земляцьких справ заведені десятки офіційних поїздок на малу батьківщину для участі в різних традиційних святах, причому, на них земляки їхали не з порожніми руками, пам'ятаючи про статутну вимогу – допомагати будь-яким чином Сіверщині. А фактів благодійництва стільки, що не соромно перед усім світом. Видавалися нові книги, авторами яких стали члени нашого громадського об'єднання. Висаджували нові дерева, відроджувалися сільські церкви, вшановувалися знамениті земляки, облаштовувалися сиротинці. Живий зв'язок із рідною стороною не обривався ні на день, а це вже запорука надійного майбутнього. На ділі здійснювалося прадавнє правило: "найвища влада – це громада". Ним і керувалося наше земляцтво, не здаючи позиції лідерства серед інших столичних земляцтв, об'єднаних в асоціацію.

Шановні працівники редакції, члени редколегії! 

Від імені всього столичного Чернігівського земляцтва сердечно вітаю вас із першим ювілеєм. Десять років – це так мало для тисячолітньої історії України, нашого Сіверського краю. Але це й досить для того, щоб сказати нині: в умовах нелегкого становлення нашої держави, коли вічні істини піддаються шквальним атакам всіляких спритних ділків, коли точиться невгаваюча війна за справжню державну Україну, наш "Отчий поріг" не лише вистояв, знайшовши власне творче обличчя, а й зайняв гідне місце серед випробуваних часом патріотичних українських засобів масової інформації. Базуючись на любові до рідної малої батьківщини, яку ми, нинішні кияни Сіверського походження, завжди носимо в глибині серця, ви послідовно творите загальний портрет сучасності. Вам чуже міжпартійне братовбивство, зате стабільно й талановито відбивається внутрішнє життя нашої великої громадської організації, подається цікава історична та краєзнавча інформація, публіку ються розповіді про славетних наших земляків. Словом, ви творите скрижалі нашої історії, як колись це робили древні літописці.

Водночас слід завжди пам'ятати, що тільки опертя на весь тисячний колектив нашого земляцтва, на активну участь кожного буде й надалі приносити вагомі результати.

Хай же ще сильніше звучить голос нашої громади в хорі інших українських голосів! Творімо нашу історію і в наступні літа!

Віктор ТКАЧЕНКО,
голова Товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві

Щоб не забулося

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте» – з цими словами в душі вирушали в автопробіг «Ветерани—молодь—майбутнє» члени нашого земляцтва. Напередодні цього заходу наша рідна Чернігівщина разом із державою відзначила 70–у річницю утворення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни та День партизанської слави. Не залишилось і наше об'єднання в стороні — окрім запланованого автопробігу, були підготовлені вітання нашим партизанам та підпільникам, які знаходяться на обліку в земляцтві.

До уваги передплатників!

Дорогий земляче! Якщо ви хочете знати все про роботу нашого дружного громадського об'єднання, про людей значних і неповторних, якщо ви маєте бажання не поривати родинних зв'язків із малою батьківщиною – передплатіть "Отчий поріг" самі і посприяйте у цій справі серед друзів та знайомих. Наш передплатний індекс 37630. Газету можна передплатити у будь-якому поштовому відділенні. Сподіваємося на дружнє співробітництво.

Через технічні причини № 10 (118), 2011 газети «Отчий поріг» в електронному вигляді не існує.

До Борзни благословляє хрест

14 серпня у Борзні відбулася визначна подія – при в’їзді в місто було встановлено поклонний хрест. Знаменним є те, що саме цього дня святкується винесення чесних і животворящих древ хреста Господнього. В історії Київської Русі ця дата також є визначною – 14 серпня є днем хрещення Русі святим рівноапостольним князем Володимиром. Тож і Борзна нині відсвяткувала цей день встановленням поклонного хреста.

Цьому посприяли меценати брати Проценки – Олег, В’ячеслав, Тарас і Юрій. Саме до них благочинний церков Борзенщини Іоанн звернувся по допомогу. Брати Проценки не відмовили і надали фінансову підтримку. Безпосереднім організатором виготовлення хреста був Тарас Проценко.

Хрест із сірого граніту був виготовлений на Житомирщині. Благочинний висловив чотирьом братам слова вдячності і подарував їм ікони святої Магдалини з її мощами. Після цього борзенці вирушили освячувати поклонний хрест.

Незалежність духу

Хоч промайнуло вже два десятиліття від пам'ятного серпня 1991 року, але в людській пам'яті все одно грозово-переможно звучать ті історичні події, які потрясли світ, – Україна разом із іншими прикутими до невільничої галери республіками вирвалася на свободу.

Було романтичне піднесення, звучали високі слова, мрійники не переставали складати прогнози, державні лідери мінялися один за одним, поборюючи одне одного та все гадаючи, яку ж державну модель обрати. А Україна тим часом скочувалася все глибше в прірву економічного хаосу, і в каламутній воді все вільніше почувалися ті, для кого її свята земля була і є лише територією сколочування приватного капіталу. Цей процес на 20-му році незалежності України набрав патологічного характеру і призвів практично до знищення національного духу.